Основне завдання для сучасних лісівників, надиктоване часом, – проводити лісогосподарські заходи, розуміючи ліс як природну екосистему, при цьому забезпечувати суспільство деревиною та зберегти й примножити лісові ресурси для прийдешніх поколінь. Іншими словами – працювати чітко у полі наближеного до природи лісівництва.

      Суцільні рубання поступово відходять в минуле. А враховуючи досвід європейських колег-лісівників, можемо стверджувати, що майбутнє у веденні лісового господарства буде за вибірковим способом рубань. Основною складовою цього способу є рубки переформування лісу. Сама уже назва тут говорить за себе. Це лісівничі заходи, які покликані переформувати чисті одновікові ліси ( деревостани) у різновікові, багатоярусні та змішані (як по горизонталі так і по вертикалі), що здатні протистояти кліматичним викликам, є стійкими до хвороб та шкідників. При таких рубаннях, в першу чергу забирають хворі та відсталі у рості дерева,  окремі стиглі та перестійні дерева. Після проведення рубки на ділянці мають залишитись рівномірно розміщені дерева з однаковим доступом до них життєво необхідного сонячного живлення. Окрім цього, значно покращуються родючі властивості  грунту, за рахунок  чітко вираженої ярусності, він більш зволожений, покращується процес перегнивання решток.  

Звісно, що це складний поетапний і довгий процес, що вимагає від лісівника високої професійної підготовки та розуміння того, що такі рубання не можна застосовувати шаблонно. А лише конкретно для кожної ділянки, зазначаючи терміни їх проведення, повторюваності та інтенсивності.

      При першому такому прийомі вирубують не більше 25% загальної кубомаси з ділянки. Наступний етап може бути проведений за 6-8 років, за умови того, що є хороше природне поновлення висотою не менш ніж 1 метр.

В чистому сосновому насадженні після першого прийому обов’язково проводити сприяння природному поновленню чи піднаметову посадку саджанців інших порід та догляд за ними.  

     От і маємо при постійних, покритих лісом площах  неперервність лісовідновних процесів на відміну від суцільних рубок. А завдяки періодичному проведенні заходів лісівниками підтримується стале і невиснажливе лісокористування.

     При усіх перевагах методу, є й певні труднощі  для його ширшого впровадження. Перше, це наявність добре розвинутої мережі лісових доріг. Функціонально ці дороги мають велике значення, як економічне так і соціальне. Завдяки ним можна забезпечити процес лісокористування та охорону лісу від незаконних рубань. Дороги в лісі слугують як один із протипожежних заходів, що теж не менш важливо.

По-друге, часто-густо лісівники стикаються з нерозумінням з боку громадськості. Здебільшого це відбувається через поверхневість знань про складні лісові процеси у суспільства.

На Жовківщині, як і у більшості регіонів України, у післявоєнний період ліси виконували  здебільшого  експлуатаційне призначення. А відновлення  здійснювалось за рахунок чистих  монокультур, зокрема сосни, яка  не є стійкою до посух та є чутливою до хвороб та шкідників.  

Переформування таких деревостанів у довгостроковій перспективі є ефективним методом їх адаптації до змін клімату. З часом покращується  видовий склад лісу та його біорізноманіття, що в майбутньому забезпечує економічні, екологічні та соціальні функції у повному обсязі.