28-30 серпня в княжому Белзі та селах Корчмин-Стаївка в рамках Європейських днів добросусідства відбулися ряд заходів та зустрічей на кордоні що мали спільну назву - «ЄДНІСТЬ БЕЗ КОРДОНІВ».

28 серпня  за ініціативою керівника ДП «Жовківське лісове господарство»  Степана Сохнацького та підтримкою профспілкового комітету лісгоспу, відбулась поїздка нашого колективу на цей урочистий захід.

Щороку на свято Успіння Пресвятої Богородиці до села Корчмин, яке знаходиться на території Польщі, з’їжджаються мешканці пограниччя на українсько-польському кордоні неподалік Белза та Стаївки, що на Сокальщині.

Цей маленький клаптик української землі під віковими дубами та липами став містком дружби між двома народами. Тут єднаються родини, які багато років тому розділили колючі дроти. Уже багато років поспіль, колишні вихідці цих місць мають змогу вільно зустрічатися на цьому благодатному місці з рідними, знайомими, колишніми односельцями, з якими їх насильно розлучили…

До речі, під час цього заходу, для пропуску громадян застосовувалися мобільні комплекси прикордонного контролю. І ті, хто мав закордонний паспорт та відкриту візу, могли скористатися нагодою і піти в Корчмин (Республіка Польща).

Близько о 12.00 годині священики та представники влади наблизилися до кордону.

А за мить на прикордонній смузі стаївські дівчата в українських вбраннях вітали хлібом-сіллю польських гостей. Їхню делегацію представляли представники місцевого самоврядування та духовенства України та Польщі, сестри-служебниці Згромадження Непорочної Діви Марії, які принесли на українську землю образ Корчминської Матері Божої.

Першу згадку про цю ікону датують 1658 р., коли ікона вперше заплакала. 1862 р. за селом було збудовано капличку Успіння Пресвятої Богородиці, де щороку відбувалися багатолюдні відпусти. В 1944 р. каплицю розбили, тоді ж зникла й ікона. Її віднайшли лише на початку 1990-х років. Після реставрації у Кракові Корчминська Богородиця перебуває тепер у греко-католицький церкві Різдва Пресвятої Богородиці в Любліні.

Погода в цей день була тепла та сонячна, віяв легенький вітерець. У цьому місці особлива аура  умиротворення та спокою, недарма його й обрала собі Свята Богородиця і люди звідусіль приходять сюди.

Серед крон могутніх дерев сховалася від людського ока капличка і б'є життєдайним ключем чудодійне джерело. Люди поспішали до цього благодатного місця аби спільно помолитися, пом'янути своїх пращурів, випити студеної води. 

Невдовзі біля каплички відбулося спільне Богослужіння польською та українською мовами.

Того дня всі спілкуватися у спільній молитві і просити Господа благословення на життя у мирі, на зичливість один до одного та любов до ближнього.  Коли ми чуємо слова, які кажуть "Любіть один одного, бо любов  це життя, бо любов  це лік, любов  це сила, любов  це майбутнє. Без любові людина вмирає, гасне, тратить силу, тратить бажання жити. Робиться слабкою та немічною. Любов дає людині крила і силу перемагати щоденні труднощі. І цієї любові нам потрібно, як хліба насущного, як щоденного корму, як ліку, як бальзаму на наше зболіле поранене серце, і тому ця любов потрібна поміж нашими народами, які близькі між собою і мають багато спільного, які можуть допомогти один одному. Але ця любов буде тоді, коли ми будемо її сильно прагнути. Любові треба хотіти і плекати і бажати їй усіх сил".

Опісля віруючі підходили до ікони Корчминської Матері Божої, а місцевий парох отець Михайло Корицький проводив миропомазання. Отці Стефан Батрух та Роман Свиницький освятили джерело та зілля, відправили панахиду на могилі Борців за волю України.

Українці кажуть: "Нашого цвіту по цілому світу"… І хоч нас розділяють кордони та тисячі кілометрів, але єднає віра, мова, українська пісня, рідна земля, чудодійне джерело, капличка і невиліковний щем у серці за рідним краєм. І допоки вихідці з села Корчмин живі, вони приходитимуть під ці липи до джерела. Недарма, прощаючись, вони казали: до зустрічі на цьому місці в наступному році.

Колектив залишився дуже задоволений цією поїздкою. Всі поверталися з піднесеним настроєм, окрилені та збагачені духовно.

Дане паломництво в ці місця колективом ДП «Жовківський лісгосп» відбувалось вперше, але сподіваємось, що це стане гарною традицією для всіх нас!

Це велике свято сприяло ще більшому єднанню нашого колективу та дало сили для нових добрих справ, нових здобутків!